ВІДБИВАННЯ СВІТЛА.            
■ Більшість об'єктів, що нас оточують,— будинки, дерева, наші однокласники тощо — не є джерелами світла. Проте ми їх бачимо. Відповідь на запитання «Чому так?» ви знайдете в цьому параграфі.

 1. З'ясовуємо, чому ми бачимо тіла, що не є джерелами світла   Ви вже знаєте, що світло в однорідному прозорому середовищі поширюється прямолінійно. Якщо ж на шляху поширення пучка світла розташоване будь-яке тіло, то світло частково відбивається від нього за певними законами. Деякі відбиті промені потрапляють у наші очі, і ми бачимо це тіло (рис. 3.20).

 Рис. 3.20. За відсутності джерела світла неможливо нічого побачити. Якщо ж з'являється джерело світла, то ми бачимо не тільки саме джерело, а й предмети, які відбивають світло, що йде від джерела

  2. Установлюємо закони відбивання
  Для встановлення законів відбивання світла скористаємося спеціальним приладом — оптичною шайбою. Спочатку закріпимо дзеркало в центрі оптичної шайби. Потім спрямуємо на дзеркало вузький пучок світла від освітлювача так, щоб він давав на поверхні шайби світлу смужку. Ми побачимо, що відбитий пучок також дасть на поверхні шайби світлу смужку (рис. 3.21).

 Рис. 3.21. Установлення законів відбивання світла за допомогою оптичної шайби
Задамо напрямок пучка світла, який падає, променем СО. Цей промінь називають падаючим променем. Промінь ОК, який задає напрямок пучка світла, що відбивається, називають відбитим променем.
  Із точки О падіння променя поставимо перпендикуляр ОВ до поверхні дзеркала, на яку падає світло. Зверніть увагу на те, що перпендикуляр ОВ, падаючий промінь СО та відбитий промінь ОК лежать у площині поверхні шайби.
  Кут а, утворений падаючим променем СО і перпендикуляром ОВ, називають кутом падіння.
  Кут B, утворений відбитим променем ОК і перпендикуляром ОВ, називають кутом відбивання.
  Якщо виміряти кут а і кут B, то можна переконатися, що ці кути є рівними. Пересунувши джерело світла краєм диска, змінимо кут падіння світлового пучка. Відповідно зміниться й кут відбивання (рис. 3.22). Пересуваючи джерело світла далі і вимірюючи час від часу кути падіння й відбивання світла, переконуємося: вони щоразу є рівними.

Рис. 3.22. Якщо змінювати кут падіння світлового пучка, відповідно змінюватиметься кут його відбивання. Кут падіння і кут відбивання щоразу будуть рівними.

Отже, ми встановили закони відбивання світла:
  Перший закон: промінь падаючий, промінь відбитий і перпендикуляр до поверхні відбивання, поставлений з точки падіння променя, лежать в одній площині.   Другий закон: кут падіння світла дорів нює куту відбивання.   Закони відбивання світла ще в III ст. до нашої ери встановив Евклід.

  3. Демонструємо оборотність світлових променів  
За допомогою дзеркала на оптичній шайбі можна продемонструвати також оборотність світлових променів. Якщо падаючий промінь спрямувати шляхом відбитого променя, то відбитий промінь піде шляхом падаючого (рис. 3.23).

Рис. 3.23. Демонстрація оборотності світлових променів за допомогою дзеркала. Бачимо, що відбитий промінь іде шляхом падаючого променя
 
 ПІДБИВАЄМО ПІДСУМКИ  

Усі видимі тіла відбивають світло. Під час відбивання виконуються два закони відбивання світла.  

Перший закон: промінь падаючий, промінь відбитий і перпендикуляр до поверхні відбивання, поставлений з точки падіння променя, лежать в одній площині.
Другий закон: кут відбивання дорівнює куту падіння.